Ну, от і все. Що ще мені сказати?
Пролетіло літо в далечінь.
Що згадати? Говорила мати:
Спогади – туманна млиста тлінь…
В тім тумані променять іскристо,
Мов зорі, дні, осяйно-золоті,
Напоєні росою і смолисті…
Як жаль, що час той швидко пролетів.
А, втім, жаліть навіщо їх?
Ніщо не вічне під промінням зір.
Отак й на осінь впаде білий сніг…
Ти слухай серце і йому лиш вір.
1990 р.
Ос1нн1 рядки
© Copyright: Ольга Добровольская, 2009
Свидетельство о публикации №109081006529
Свидетельство о публикации №109081006529
Рецензии
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.