Поліг над Уманню туман,
Неначе над моїм дитинством,
Його присмачував дурман
Полин-трави, немовби ненавмисне…
Так, час біжить… Його спинити годі,
Бо в полі вітер хто спинить посміє?
Хто зможе зупинити сині води?
Ніхто не спинить, бо ніхто не вміє.
Та й нащо? Хай собі біжить
Той вітер часу, думку обганяє,
На крилах журавлів удаль летить…
Ті дні пройшли вже…Сплинули… Немає…
Присмачували їх п’янкі дурмани,
Заносились вони пожовклим листом,
Повилися, мов хмарами, туманом,
Лиш де-не-де між ними промінь зблисне.
1990 р.
Туман
© Copyright: Ольга Добровольская, 2009
Свидетельство о публикации №109081006479
Свидетельство о публикации №109081006479
Рецензии