Осiнь. Вiтри як належне...

Любовь Булахова
***
Осінь. Вітри як належне.
Сумно покинутій жінці.
Ні від кого незалежна.
Воленьки-волі по вінця.

Хочеш, устанеш раненько.
Хочеш, зовсім не лягай.
Воленьки-волі повненько,
Аж перехлюпує край.

То заімлить, то світає.
Доля. Недоля. Хто зна?
Осінь горить. Відпалає.
… Дивиться жінка з вікна.


© Copyright: Любовь Булахова, 2009
Свидетельство о публикации №109081003005
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Любовь Булахова
Рецензии
Написать рецензию
Другие произведения автора Любовь Булахова