Прологом починалося життя…
Розірвані шматки уздовж клітинок
Сплітались знов в години каяття,
Залишивши поетам для зупинок
Ледь трохи місця – оком заглядати
В майбутнє злив і хмар над головою,
У суперечках з вічністю приймати
Ті рішення, захищені рукою.
Невдалих спроб та днів розчарування,
Неспитих вечорів та павутиння.
Болючого немає в сподіванні,
А тільки в’яла сила від невміння
Розгледіти усе, що під ногами
Нам інколи до сказу заважає,
Зустрітись дивним поглядом з руками
Навпроти… А майбутнє відступає.
Руйнуй та створюй в серці всесвіт цілий,
Закінчуй так, щоб снам життя відкрилось.
Кінець хай буде тихий, навіть милий,
Ось тільки б епілогом не скінчилось!
Життя поета
© Copyright: Марина Шевкопляс, 2009
Свидетельство о публикации №109072900615
Свидетельство о публикации №109072900615
Рецензии