Купила лелеку

    (Бувальщина)

Скажіть, хто встОїть проти моди?
Ось, зАраз модно на горОди
Втикати різне череп’я,
У когось – равликів сім’я,
У когось – гноми, їжаки,
У мене ж – лишень буряки,
Томати, кріп, петрушки прОрва,
Часник, цибуля, перець, морква!
А чим я гірша од сусідів?
Отож, одразу по обіді,
До чоловіка… Треба! Вкрай!
Вези у «череп’яний рай»!
Він, звісно, спершу опирався
Та, де подінешся? То й здався.
Привіз.
             Розбіглись оченята:
Все гарне й так його багато!
І те сподобалося й се ,
Я, мабуть, вибрала б усе,
Але ж… Ось мавпочка гарненька,
За скільки?
             Матінко рідненька!
А крокодил  отой  зубатий -
Дорожчий од сільської хати!
Тож   розпач був вже недалеко,
Коли нагледіла лелеку.
Стояв, красунчик, мов живий,
На щастя, ще й недорогий.
Радію я, немов дитина,
Бо ж в мЕне є тепер пташина!
Лелек віддАвна полюбляю,
Та під Донецьком - їх немає.
Аж, дивинА!  За кілька днів
(Не знаю, звІдкіль він узявся?)
Лелека справжній пролетів
Й до мОго пильно придивлявся.
А у сусідів є рушниці,
Й, часОм, горобчики, синиці,
А то й шпаки, що в сад літають,
Від них добряче потерпАють.

Лелеку я прибрала  свОго,
Щоб не «підставити» живого.