* * *
Моє дитинство вирина у снах –
На глечиках яскравий візерунок.
Мені не треба сяйва у словах,
Я тільки щастя хочу в подарунок.
* * *
Моя душа – стривожена сопілка,
Душа країни – це музичний хор.
Свободі геть байдужа всяка спілка –
Вона в душі будує свій собор.
* * *
Червоне сонце землю обіймає
І нам дарує промені добра.
Запам’ятати всі ще змалку мають,
Що зло нічого не дає, крім зла.
* * *
Сита самотність спотворює милість,
Як корабель у душі без вітрил.
Людям даруйте лише тільки щирість –
Підлість слизька та холодна, як цвіль.
* * *
Немає нашої провини
У тому, що чорти в воді!
Найбільше щастя для людини –
Пізнати щастя у труді.
* * *
Хто любить порпатись в смітті,
Поводиться моторно.
Так близько іноді в житті
Прекрасне та потворне.
Патриотическая грядка
© Copyright: Марина Шевкопляс, 2009
Свидетельство о публикации №109072904254
Свидетельство о публикации №109072904254
Рецензии