Мої думки вкладаються в долоні,
Як нитка на старанну вишиванку,
Блукаю ними я,
Мов у полоні,
Вночі вони мов темрява,
Неначе сонце зранку.
Чудні думки бувають -
Ти не смійся,
Я їх трояндами вплітаю в гомін птаха,
І хмизом вистилаю на долівці,
Збирай, вони ще теплі,
Тільки-но не бійся,
Коли думки розпластались, як плаха,
Коли вночі волають наче вівці…
Думки чіпають душу крізь тенета,
Буває, що хапаються за інше
Затмінням мозоку сумлінного поета.
Бери усі.
Їх навизбируй більше,
Вони, як та бурхлива злива
Б’ються навпіл,
Вони живі ще -
Не розбились вщерть сором’язливо,
Життя жадаючи,
Здіймаються знов вище.
З долонь моїх крапає на підлогу
Розкутою рікою грішна повінь
Думок моїх кремезних.
Я чорним янголом
Назустріч Богу
Несу їх, наче промінь
Висівків урану,
Серед смиренних і помпезних
Людських сердець.
Я сиплю попіл їм на рану.
Я йду з думками навпростець.
Я йду з думками навпростець
© Copyright: Танечка Грин, 2009
Свидетельство о публикации №109072704937
Свидетельство о публикации №109072704937
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
