Прощання

Пильно дивишся в очі.
Ти віриш мені,
Ні про що неправдиве
                ти  знати не хочеш.
Вже по всім видноколі
                палають вогні.
Вже тривожно здригаються
                ржуть різко коні.
Боже, як розсувається
                вищає світ!
Навіть зоряний розсип -
                із віддихом смерті.
Тільки руку тримай
                і, крізь муку, дивись.
Мить ця - вісь,
                і на неї - все, знизу і зверху.
По холодному вітру
                летить мертвоцвіт,
По розсипаній шибці -
                розкраяне серце,
Буду воду я цими очима носить,
І гасити, гасити
                до днів своїх денця.


Рецензии
Спасибо большое за вірші!
З теплом! Маринка!

Марина Бойкова   28.07.2009 17:52     Заявить о нарушении