Пильно дивишся в очі.
Ти віриш мені,
Ні про що неправдиве
ти знати не хочеш.
Вже по всім видноколі
палають вогні.
Вже тривожно здригаються
ржуть різко коні.
Боже, як розсувається
вищає світ!
Навіть зоряний розсип -
із віддихом смерті.
Тільки руку тримай
і, крізь муку, дивись.
Мить ця - вісь,
і на неї - все, знизу і зверху.
По холодному вітру
летить мертвоцвіт,
По розсипаній шибці -
розкраяне серце,
Буду воду я цими очима носить,
І гасити, гасити
до днів своїх денця.
Прощання
© Copyright: Борис Смыковский, 2009
Свидетельство о публикации №109072704254
Свидетельство о публикации №109072704254
Рецензии