Прощання
Ти віриш мені,
Ні про що неправдиве
ти знати не хочеш.
Вже по всім видноколі
палають вогні.
Вже тривожно здригаються
ржуть різко коні.
Боже, як розсувається
вищає світ!
Навіть зоряний розсип -
із віддихом смерті.
Тільки руку тримай
і, крізь муку, дивись.
Мить ця - вісь,
і на неї - все, знизу і зверху.
По холодному вітру
летить мертвоцвіт,
По розсипаній шибці -
розкраяне серце,
Буду воду я цими очима носить,
І гасити, гасити
до днів своїх денця.
Свидетельство о публикации №109072704254