Повільно, поволі я збожеволів,
Душа захворіла. Хворіє тобою.
Одужати навіть бажання не маю.
Чому? Бо без тями тебе я кохаю.
Я знаю, тобі неприємно це чути,
та вибач, тебе я не можу забути...
І сум мене душить, бо я відчуваю –
огидно тобі, що тебе я кохаю.
Не віриш мені ти, мене ти не чуєш,
відверто жорстоко мене ігноруєш,
з пораненим серцем моїм просто граєш...
Але одного моя мила не знаєш:
Не знаєш, що я тобі все пробачаю.
Чому? Бо без тями тебе я кохаю!
Пра кахання
© Copyright: Васька Калбаська, 2009
Свидетельство о публикации №109072603004
Свидетельство о публикации №109072603004
Рецензии