Коли любов - вона вродлива,
Із ночі спрагло повінь п;є,
Чекає вранішньої зливи,
Щоб довести усім - я є!
Бліда, розгублена, і - справжня,
З вінком неписаних сонет,
Раптова, близька-недосяжна,
І їй байдужий дзвін монет…
У славі променів наступних,
В очах, змальованих з зірок, -
Такий невимовлений смуток!
Враз зрозумієш, ЩО Є БОГ…
Коли любов... - укр
© Copyright: Анна Бех, 2009
Свидетельство о публикации №109072502882
Свидетельство о публикации №109072502882
Рецензии