***
І танула моя свіча,
І танув біль у мудрих думах,
Неначе ангел з неба дунув
Неначе вимолила послух,
Неначе у дорозі посох
Прочани добрі подали!
Нараз не стало кабали
Років, потрачених намарно:
Я – вільна, втішена, безкарна,
Не чую під собою ніг…
Розтанув біль. Розтанув сніг.
Там, де розтанула свіча ,
Торкнувся Бог мого плеча.
Свидетельство о публикации №109072501845
Да, бывает иногда такое чувство во время молитвы, буд-то Бог тебя слышит. И надежда заполняет то место, где жила боль. И становится хорошо, как бывало только в детстве, у мамы на руках.
СпасиБог! Наталия.
Наталья Парус 02.09.2009 19:28 Заявить о нарушении
Маргарита Метелецкая 02.09.2009 20:39 Заявить о нарушении