Батьковi на 75-ти рiччя!

                Батькові  сімдесят  п’ять! –
                Можна  б  сидіть  на  дивані,
                Можна  би  книжку  читать,
                Чи  щось  шукать  на  екрані.

                Але  ж  не  тієї  Ви  вдачі,
                І  не  того  Ви  натхнення,
                Щоб  так  ось  сидіть,  мов  на  дачі,
                Збирать  ягідки  на  варення.

                Щось  не  сидиться  все  Вам,
                Щось  непокоїться,  щось  не  спиться, –
                Знову  Ви  десь  по  ланам,
                Знову  Вам  поле  сниться.

                Сниться  пшениці  колосся,
                Зібраний  гарний  врожай,
                Жайворонка  різноголосся,
                Рум’яний  пухкий  коровай.

                Гарний  той  сон,  що  замріяний, –
                Ладиться  все,  добре  робиться,
                …………………………………………..
                То  чому  ж  досі  лан  не  засіяний?
                І  куди  тоді  все  це  котиться?

                Знов  заболить  на  душі,
                Що  земля  на  весні  не  засіяна!
                А  для  батька  це  передусім, –
                Ця  дорога  з  дитинства  омріяна!

                Знову  він  встав  спозарання,
                Одяг  той,  що  у  поле  годиться,
                Хтось  ще  бачить  той  сон  про  кохання,
                Але  батькові  вже  не  спиться.

                Він  вже  в  планах  увесь  і  в  нарядах,
                Серед  поля,  комбайнів,  людей, –
                Він  прийшов  сюди  не  за  зарплату,
                А  за  покликом  честі  своєї!

                Батькові  сімдесят  п’ять!
                Мабуть  так  написалось  на  долі, –    
                Хоч  і  ноги  вже  дуже  болять,
                Але  День  народження  знову  в  полі!