Подаруй мені тишу в годину світанку,
Що укутана літнім, вологим туманом.
Подаруй мені неба всю синь до останку,
Сонце, річку і ніч – в них немає обману.
Подаруй мені ніжний, оксамитовий тон
Тих речей, що почути від тебе бажаю.
Подаруй мені знов той довірливий сон,
Що колись ти стеріг, а тепер я не маю.
Подаруй мені щастя ділити з тобою
Кожен серця удар, кожен подих і мить.
Подаруй мені дні, де рука із рукою
Разом взявшись, а погляд коханням горить.
Подаруй мені пісню тих давніх бажань,
Що співав, як збирався колись ти в дорогу.
Точно знаю - тепер вже не буде вагань,
Підхоплю в унісон, тільки дай мені змогу.
Що? Не маєш тепер ти для мане дарунку?
Все, що зараз прошу, ти мені дарував…
Що ж робити тепер, де шукати рятунку?
(Пам’ятаю, колись ці слова ти сказав…)
Подаруй
© Copyright: Ольга Паневина, 2009
Свидетельство о публикации №109072302223
Свидетельство о публикации №109072302223
Рецензии