* * *
Мені хочеться впасти у небо,
Провалитись в його нескінченність.
«Неможливо» - так кажуть учені,
А можливого нам і не треба.
Ми візьмемось обоє за руки
І з розбігу стрибнемо у вітер.
Нам позаздрять ворони і круки,
Бо так високо їм не злетіти.
А тіла наші будуть лежати,
Нерухомо цілуючи осінь.
А у нас тільки Вічність і роси…
Як же хочеться в небі літати!
Я росою умиюся зранку,
Її запах все кличе до тебе.
Так проходить життя. У чеканні.
У чеканні падіння у небо.
Падiння вгору
© Copyright: Лилия Коломиец, 2009
Свидетельство о публикации №109072205355
Свидетельство о публикации №109072205355
Рецензии
Так хочеться в небі літати -
та скільки ж милого чекати?
Гарний вірш.
Виктор Невирковец 22.07.2009 23:59 • Заявить о нарушении
та скільки ж милого чекати?
Гарний вірш.
Виктор Невирковец 22.07.2009 23:59 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.