Тарас Федюк. Недивлячись на те, що я сказав колись

Тарас Федюк (1954 г.рожд.)
Перевод с украинского


Пусть горы моих слов рассыплются в песок –
в судьбе моей ещё не всё произошло.
О, выдубицкий отче, не будь чрезмерно строг,
молись, когда вкушу
                плеча её тепло.

Когда тягучий мёд её осенних ног
покроет мой язык
                огнём свом медовым,
о, выдубицкий отче, твоих мудрёных строк
да сохранит меня, когда не Бог – так слово

от рока, что грядёт –
                когда уж всё прошло,
когда я всё сказал и всех послал на буквы
своих забавных книг…
                И вдруг – это тепло
включает окна, как
                включают ноутбуки
И говорит – ещё.
                Не всё произошло
ещё. И в тусклые глаза вливает больше блеска...
О, выдубицкий отче,
                ты знаешь ремесло
молитвы.
                Помолись
                чрез Днепр-реку. Тут близко.

За стоны и за крик,
                за наш бессмертный грех,
когда ты вправду тот
                кто власть имеет – всуе...
Под фонарём кружится монастырский снег.
Любовь моя, ты спишь. И я тебя целую.






Недивлячись на те, що я сказав колись,
на світі ще не все зі мною відбулося.
О, видубицький отче, за мене помолись,
коли вночі з її
          плечей згорну волосся.

І коли довгий мед її осінніх ніг
обпалить мій язик
          вогнем своїм медовим,
о, видубицький отче, з твоїх чернечих книг
хай вбереже мене, якщо не Бог – то слово

від того, що іде –
          коли вже все пройшло,
коли я все сказав і всіх послав на букви
своїх смішних книжок…
           І раптом це тепло
вмикає вікна, як
           вмикають ноутбуки,
і каже: треба ще.
           Нічого не було
іще. І ще до віч вливає з жмені блиску...
О, видубицький отче,
           ти знаєш ремесло
молитви.
           Помолись
                через Дніпро. Тут близько.

За стогін і за крик,
           за наш безсмертний гріх,
якщо ти справді той,
           хто має право – всує...
Під ліхтарем кружляє монастирський сніг.
І ти, кохана, спиш. І я тебе цілую.