По діброві зозуля літала,
Своїх діток - сиріток шукала,
Розгубила їх порзкидала,
Материнської ласки не дала.
Безтурботною молодість була,
З ким кохалась, давно вже забула,
Відкувала своє відліталась,
І на старість самотня зосталась.
А тепер, посивіла й старенька,
Своїх діток розшукує ненька,
По дібровах шукає кукує,
Та ніхто її голос не чує.
Ти й не знаєш зозуле сивенька,
Що твій син став давно соловейком,
Він як ти - не кує, а співає,
І дітей своїх не покидає.
Зозулені діти, зозулені діти,
О як вас багато на білому світі.........
Кукушкины дети
© Copyright: Надежда Молодая, 2009
Свидетельство о публикации №109071803463
Свидетельство о публикации №109071803463
Рецензии