Взгляд с бездолья

Погляну з недолі,на місяць і зорі,
Де неба безмежного синя блакить.
Де сонячне сяйво, де вічная тайна
Туди, куди серце думками летить.

Як важко щомиті блукати в цім світі,
Шукати рятунку у грішних людей,
Шукати марного богатства в тім царстві,
Де гноблять і мучать дорослих й дітей.

Тут правди немає, й ніхто не бажає,
Ту правду святую шукати, знайти,
Тут морок панує, бо зло тут керує,
Й наказує шляхом брехливим іти.

Живуть тут пихаті, царі - супостати,
Для себе виборюють славу марну.
Сльозами омитую, кров'ю политую,
Руйнують країну нещасну й сумну.

Тебе я кохаю, нещасний мій краю,
Оспіваний в пісні співця - солов'я.
З глибин мого серця, крик розпачі рветься,
Коли споглядаю на пикрість цю я.

Де ж сил мені взяти, тебе рятувати?
До кого звертатися, кого молить?
Шукати де правди, святої поради,
Щоб рідну країну від рабства звільнить.

Я знаю! - У Бога, є вірна дорога,
Тому, у молитві до нього злечу,
Нехай ласка Божа, нам всім допоможе
Звільнити країну від гря й плачу.