Минають змучені роки,
Летять, собі, кудись далеко,
З чиєїсь легкої руки,
Перетворились на лелеків.
А я дивлюся ім у слід,
Та і собі злетіти хочу,
Але холодний смертний лід,
Вже насувається на очі.
Вже одцвіла моя весна,
Зелене літо проминуло,
На скронях сніжна білизна,
А осені - як і не було.
Летіть, літа мої, летіть,
Наздоганяти вас не буду,
Лише на згадку залишіть,
Те, що ніколи не забуду.
А як, настане смерті час,
Ви знов повернетесь до мене,
Тоді згадаю я про вас,
Про те, що більше не поверне.
Пролетают усталые годы
© Copyright: Надежда Молодая, 2009
Свидетельство о публикации №109071803032
Свидетельство о публикации №109071803032
Рецензии