Летіти сам до себе за собою,
де неба зважено на дев`ять грамів,
русло війни всихає після бою,
бійниці – гнізда, та нелюдно в храмі.
А храм той розпускається габою,
він пахне дзвоном, золотиться в банях,
бо те, що на іконах – не з тобою,
воно в тобі, нажите та без рами.
Душа відкрита, наче похоронка,
слова до словника летять німіти
та словенят відгодувати звуком.
Де перепонам барабанним тонко,
межа проходить між мовчу та світом,
сонет, немов стріла в обіймах лука.
17 Липня 2009
Сонет XII
© Copyright: Юрий Лазирко, 2009
Свидетельство о публикации №109071800271
Свидетельство о публикации №109071800271
Рецензии
Юрію, німію, ба боюсь, що та стріла, наповнена сонетом, вцілила прямісінько в моє серце.
Сердечно, з повагою та ніжністю,
Татьяна Левицкая 20.07.2009 23:29 • Заявить о нарушении
Сердечно, з повагою та ніжністю,
Татьяна Левицкая 20.07.2009 23:29 • Заявить о нарушении
Вітаю Таню,
Я вирішив сплести віночок. Поки що не знаю яким довгим він буде,
але поки пишеться - плету :)
Дякую,
сонетно,
Л.Ю. :)
Юрий Лазирко 21.07.2009 17:49 Заявить о нарушении
Я вирішив сплести віночок. Поки що не знаю яким довгим він буде,
але поки пишеться - плету :)
Дякую,
сонетно,
Л.Ю. :)
Юрий Лазирко 21.07.2009 17:49 Заявить о нарушении