О думко моя неприборкана,
Чому ти тікаєш кудись,
Не будь, як дівча недоторкане,
До мене прилинь, повернись.
З тобою не можу я впоратись,
Бо ти, як той вітер летиш,
То в розумі з сестрами боришся,
То в серці моєму сидиш.
Хвилюєш мій розум, ховаєшся,
Розділюєш серце навпіл,
А потім назад повертаєшся,
Й лягаєш на чистий папір.
То ж стань, мов лелека - крилатою,
Щоб слово крилатим було,
І пісня щоб стала багатою,
Щоб серце від неї гуло.
Мысли мои
© Copyright: Надежда Молодая, 2009
Свидетельство о публикации №109071802543
Свидетельство о публикации №109071802543
Рецензии