Цей світ розсиплеться, немов намисто.
Той другий – хрестиком, де ірій в зґарді
бряжчатиме монетами навмисно
на шиї неба та струною барда.
Безнотно, та нема де ноті сісти,
бо кожна з них, мов сонячна кокарда
на знятім капелюсі зорянистім,
де вибухають світлячки – німі петарди.
По душежителях, що зливу жали,
коли вона так рясно зародила,
бракує гарту – вивести сльозою
скупе і чоловіче, стріти в жала
переятріле – пришивати крила.
Летіти сам до себе за собою.
13 Липня 2009
Сонет XI
© Copyright: Юрий Лазирко, 2009
Свидетельство о публикации №109071700605
Свидетельство о публикации №109071700605
Рецензии