перегорни мене мов книжкову сторінку,
яку довго читав...
поклади на дах свого будинку,щоб лиш
вітер мене гортав...
буде стукати дощ по моїй палітурці,
розмивати слова...
крокуватиме ніч по асфальтовій вулиці
і штовхатиме до вікна...
ти не зможеш забути і стіни в кімнаті
пустотливо мовчать...
ти захочеш заново прочитати,
та не зможеш почать...
бо мене вже не буде, я стану докором,
лінією життя...
і палитиме душу жалючим мінором
прострочене каяття...
Перегорни мене мов книжкову стор нку...
© Copyright: Уля Коваленко, 2009
Свидетельство о публикации №109071504782
Свидетельство о публикации №109071504782
Рецензии