За що мене примушують тужити?
В цих стінах кисню вже нема.
Навчіть очима так світити,
Щоб заздрило чорняве небуття.
За що мене примушують кохати?
У серці тихо б’эться біль.
Десь там я буду спочивати,
Летіти вгору як маленький джміль.
За що мене примушують писати?
Думки грізніші за чорнила.
За рядки я попаду за грати,
Але ввійду до Бога я в світило.
За що мене примушують так жити?
Загублена у світі правди.
Кому тепер накажете служити?
Життя брехнею є насправді.
За що?
© Copyright: Санюк Анастасия, 2009
Свидетельство о публикации №109071306354
Свидетельство о публикации №109071306354
Рецензии