Невпевненiсть
Тягар моєї ніжної душі.
Але я донесу це покарання
В віршах, що пишуться вночі.
Думки, як скрип воріт тривожні.
Бентежать серце кляті ноти.
Спалити їх ми неспроможні,
Вони приносять лиш турботи.
Словам не вірю я з дитинства –
В них також оселився біль.
Для них пройшло вже материнство,
Бо править там самотній хміль.
І в діях впевненість тіка.
Нащо мені прозора доля?
За сіль, що є в тобі, сльоза,
Я програю залізну волю.
Свидетельство о публикации №109071205368
Санюк Анастасия 23.07.2009 15:41 Заявить о нарушении