Ти забула сьогодні віддати мені,
Той червоний вогонь, серед ночі, і в очі,
Як завжди я на темній твоїй стороні,
Намагаюсь триматися, але точить…
Каміння моє, і мої білі плями,
До нестями доводять, ти знов не в собі,
Мовби я намагаюсь відкрити всі рани,
А я ж просто хотів дарувати тобі,
Може трошки любові, і вміння любити,
Навмання, як на тебе, а насправді точно,
Я не можу шалених емоцій вбити,
І не можу іншим стати так точно,
Ми шукаєм середини, а може вдруге
Один одного хочемо відшукати
А можливо давно я є твоїм другом…
Прошу? Так, ти можеш мене обійняти.
Згодом все зрозумієш, повіриш старшим,
Та нажаль я вже знову змінюсь, і хто зна…
Де воно загубилось то наше?
І чому тепер все це - не новина…
Наша тоя останняя дефіляда,
Біля озера, вечір, сум і Франківськ
А я знову вчу твоє – «курча ляда»,
І чекаю на твій в Інтернеті лист…
Курча ляда
© Copyright: Дмитрий Авдеев, 2009
Свидетельство о публикации №109070806934
Свидетельство о публикации №109070806934
Рецензии