Дівка в ніч на Купала,
Папороть шукала.
Квітка розцвітала,
Та й зустріла там Івана.
Ой Іваночку, Іване,
Роса срібна на поляні.
Вмийся нею будеш гарний,
Будеш жінкою коханий.
Зійшла зоря ясна вранці,
Осушила срібні роси.
І по білій вишиванці,
Розпустила дівка коси.
Місяць зореньки збирає,
На Івана позирає.
Сполоснув в росі волося,
Не згубив кохання й досі!
Ніч чарівна на Купала,
В ній найкраща мить оця.
Іван любий, козак славний,
Вів кохану до вінця.
Ой на Iвана та й на Купала...
© Copyright: Петро Керанчук, 2009
Свидетельство о публикации №109070606954
Свидетельство о публикации №109070606954
Рецензии