Ні,не смієш ти людино,
Говорити про любов,
Коли працю ти закинув
І не знаеш молитов.
Коли думи твої злісні
Навели тебе на те,
що ти матір рідну лаєш
й проклинаеш все святе.
Ні,не смієш ти ,людино,
говорити й про святе,
Коли ти життя не ціниш
І вбиваеш все живе.
Коли шлях собі в майбутнє
Прокладаеш біллю сліз
Коли підло ти міркуеш
І крадеш останній хліб.
Ти гріхи свої закинув
Собі, мов через плече,
Та не знаеш-важко стане,
Людских болей лік зросте.
І тепер ти не людина,
Ти тепер лише горбань,
час-то не підвладна сила,
Грішним вік свій доживай.
І любить тобі не можна
Не навчився ти іще,
Бо любити лише можеш,
Як любити за що є.
Ні,не можеш ти, горбаню,
Ні любити ,ні святить
Пам'ятать,що ти людина
Не зумів ти ні на мить.
Пам ятай, що ти людина
© Copyright: Тау Нишка, 2009
Свидетельство о публикации №109070501700
Свидетельство о публикации №109070501700
Рецензии