***

   Невже ми знов не маемо в руках свободу.
   Невже й тепер сидiти нам у ярмах, кайданах.
   Так, нiби хтось уклав з дияволом угоду
   Про вiчнiсть мук i рабства у вiках...
 
   Малоросiйська Украiна.
   Це знали бачили i чули.
   В вiках утворена дерава Украiна.
   Дiдiв i прадiдiв, дiтей твоiх забули.

   Згубили долю усього народу.
   Забули славу, силу, мiць i дух.
   Проклятi богом iноземнi воеводи
   Ви задивилися на нас й схопили, нiби у лантух.

   Не тiльки ви, це ми себе згубили.
   Це ми отi проклятi бунтарi.   
   Це ми, роззяви, хлiб насушний з`iли
   Й позалишали крихти на дворi.

   Кому? Цим свиням-ненажерам?
   Кому? Проклятим воiнам вiкiв?
   Нi, ми не дамо дiтей своiх вам людожери.
   Ми не дамо, якщо, навiть, розгнiваем Богiв...

   Невеже ми знов не маемо в руках свободи?
   Невiрю я! Брехня це все й ганьба!
   Ми славнi дiти. З самою Силою у нас угода.
   Прийшов наш час. Настала боротьба...