Цього нiхто не побачить,
Про це нiхто не почуе,
Це зовсiм нiкому не треба,
Я навiть сама не вiдчую...
Як падати, падати каменем.
Падати i розбиватись.
Тонути у морi безкрайому
I хвилею вгору здiйматись.
Цього нiхто не побачить,
Бо кожен вмирае окремо.
Кiнчае життя самогубством
I певен, що ив вiн даремно.
А я, прокидаючись кожноi ночi
Вiд жахiв i мороку, стогiнiв,
Ховаю обличча i жити не хочу,
Лякаюсь, торкаючись споминiв.
Цього нiхто не побачить
© Copyright: Ярослава Койда, 2009
Свидетельство о публикации №109070206779
Свидетельство о публикации №109070206779
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.