С. Жадан. И самая маленькая девочка Чайна-тауна...

***

И самая маленькая девочка Чайна-тауна,
и старые баптисты в холодных храмах Манхеттена
даже не могут себе представить, какие звезды падают в наши печные трубы,
какими изумрудными листьями прорастает чеснок
на наших футбольных полях.

Вот это океан, без начала и конца,
заливает берег с китайскими закусочными
и тысяча кашалотов прячется средь ила и песка,
навсегда разделяя меня и страну,
которую я любил.

Вот это черные деревья в холодном снегу,
как африканки на белых простынях,
и на каждом дереве сидят птицы -
крикливые птицы эмиграции,
певучие птицы изгнания.

А вот это я
каждой ночью
во сне
гружу свой пароход звездами и пшеницей,
наполняю трюмы ромом и цикутой,
прогреваю его старые машины,
как кафельные печи.

Скоро уже Господь позовет всех нас,
развернет океанские потоки и погонит нас во тьму.
Рыдай тогда по мне,
морская подводная капуста Америки,
как можешь лишь ты одна,
как можешь лишь ты одна.

с украинского

+ + + 

 

І найменша дівчинка в Чайна-тауні,

і старі баптисти в холодних церквах Мангетена

навіть не уявляють які зірки падають в наші комини,

і яке смарагдове часникове листя

росте на наших футбольних полях.

 

Це ось океан, без початку і кінця,

заливає берег, на якому стоять китайські їдальні,

і тисяча кашалотів ховається в ньому за піском і мулом,

навіки відділяючи мене від країни,

яку я любив.

 

Це ось чорні дерева в холодних снігах,

ніби африканки на білих простирадлах,

і на кожному дереві сидять птахи,

крикливі птахи еміграції,

співучі птахи вигнання.

 

А це ось я

кожної ночі

вві сні

вантажу свій пароплав зорями і пшеницею,

заповнюю трюми ромом і цикутою,

прогріваю старі машини,

так як топлять кахляні печі.

 

Вже зовсім скоро Господь покличе нас усіх,

поверне океанські потоки, пожене нас у темряву.

Ридай тоді за мною,

морська незрима капусто Америки,

так як умієш лише ти одна,

так як умієш лише ти одна.