Ушло тепло...

"Від інею сизе крило в журавля..."(Г.Половинко)
               
                -В.М.Кобузенко-
               
         Ушло тепло
         За кликом
         Журавлиным.
         Покрылась инеем
         Осенняя земля.
         Лишь
         Одинокий аист
         Сизокрыло
         Лег тенью
         На озимые поля...

         Не отпускает
         Сторона родная -
         Все норовит
         Прижаться
         Под крыло.
         А где-то там
         Вдали
         Земля чужая,
         Не близкая ему,..
         Но там тепло.

         Пейзаж наполнен
         Светом и печалью.
         Предзимней грусти
         Не преодолеть...

         А птица,..
         Птица поглотилась
         Далью,
         И дай ей,Бог,
         Обратно прилететь!

                2009г.


Поэтический перевод текста с русского языка
на украинский язык   (Кристина Адраховская)




          Тепло майнуло
                клином
                журавлиним.
          В покровах інею
                лежить земля..
          Лелека-одинак
                з небес осінніх
          Прощання шле озерам
                і полям..
          Не відпускає
                рідний край,
                і туга
             розлукою пече
                по-під крилом.
          Самотності душі
                не зможе
                друга
          Земля
             зцілити -
                навіть і теплом..
          Картина осені
                наповнена
                печаллю,
          Надія павутинкою тремтить..
          Ще - коло,.. ще,.. 
          І птаха
                вкриють далі..
          Я вірю -
               він весною прилетить!



Поэтический перевод текста с русского языка
на украинский язык   (Любови Цай)

           В.М.Кобузенко

           «Від інею сизе крило в журавля...»
           Г.Половинко
               

               
            Пішло тепло
            За кликом
            Журавлиним.
            І памороззю
            Вкрилася земля.
            Лелека
            Одинокий
            Сизокрило
            Впав тінню
            На засмучені поля...

            А рідний край
            Його не відпускає –
            Все лине
            До лелечого
            Крила...
            А десь далеко,
            Там,
            Земля чужая,
            Немила...
            Тільки вдосталь там тепла.

            Все оповите світлою
            Печаллю...
            Здолати годі
            Ту журбу німу...

            А птах  той?... –
            Зачарований він
            Даллю...
            Назад вернути,
            Боже, дай йому!