менi ввижа ться, нiби всi люди
так само, наче це усюди
кров бризкає на чужих
і я ганчірка. Навіть не псих.
Без кольору, без звуку, без води
Я так мало пам*ятаю. Ніколи не забуду
Не весело...байдуже...і не сумно
Страх і несвідомість і якісь знання
Дивно, лиш коли вона
мене вбивала,
я побачила життя
Я жива...навіть трохи цікаво
Я себе позбавила людського забуття
Чи солі, чи питва, хто зна...
Навіщо - хто б спитав...
Через незрозуміле почуття
Я сама, але не знаю, як.
18.06.09.
Свидетельство о публикации №109070103378