Вже сонце сідає над обрієм синім,
Туманом далекі покрились ліси,
І вечір такий не повторно - єдиний,
Гамує бурхливого дня голоси.
Ще сонячний промінь по небу блукає,
Неначе остання надія в житті.
Він ніби підтримки для себе шукає
І хоче вхопитись за щось в висоті.
Та вечір іде невблаганно і швидко,
Заповнює гори ліси і поля.
Панує він доки знов сонечко зійде,
І знову зникає у променях дня.
Вечер
© Copyright: Надежда Молодая, 2009
Свидетельство о публикации №109063004884
Свидетельство о публикации №109063004884
Рецензии