Посвященно моему племяннику Игорю Малеваному
У юного творця в очах,
Кімнату ніжність обіймала,
Лунали звуки ніби птах.
І кожна нота закликала,
Віддати серце,неба край,
З під рук чарівних ніби грала
Всіх клавіш унісон, як рай.
І в мить у такт усе злилося,
Талант,натхнення, подих долі,
Мабуть йому на мить здалося,
Що це життя вже мимоволі!
Свидетельство о публикации №109063004780