Ти мовчи, мовчи зі мною до світанку,
І цілуй, і з’їж моє бажання,
І кохай мене так сильно, як ніколи,
Так, немов у тебе я остання …
Зупинився годинник… Я не сплю…
Сірником останнім запалю цигарку,
Я побуду ще тут, хоч трошки…
Ти бачиш, як місячне світло
Так чисто-крадькома лягає нам на груди,
І ми не думаємо, ми не знаємо,
Що буде завтра, що далі буде…
Можливо я піду, а ти залишишся,
Та як же розірвати те одне-єдине,
Що ми створили… Поділитись?!
Чому бажання так нас об’єднало,
Лиш декілька хвилин – і знову ворогами стали,
Скажи мені, куди тепер подітись,
Чому весь час в тумані ми блукали?
І ти не знаєш, відвернувшись,
Пішов і не сказав нічого,
А я молилась… плакала й молилась…
Ти мовчи, мовчи зi мною
© Copyright: Галина Базильчук, 2009
Свидетельство о публикации №109062604861
Свидетельство о публикации №109062604861
Рецензии