І сонце не світить, не гріють і зірки.
Так тихо навкруг, так самотньо і гірко.
І скрізь в дзеркалах почорнілого неба
Я бачу тебе, я не можу без тебе...
Я тихо відкрию шибки захололі:
Так вогко і брудно в квартирі й довкола.
І тільки бузок, з листям вщент пожовтілим,
Мої почуття охололі розділить.
Дощ разом шматує думки мої прісні,
Повітря просякло солоним і кислим...
Уже на душі і на серці оскома
І я не помітила тіней знайомих...
Так місяць сп'яніло підкрався й безшумно,
І я озирнулася майже бездумно...
Та болем глухим мені світло озвалось,
І вічною мить зціпеніння здавалась...
Застиглим вином смуток свій спломіняю,
В руках, стислих горло мені, засинаю...
Розтане вві сні образ твій наболілий,
Немає тебе – все притрушено пилом...
Холодно
© Copyright: Карина Бондаренко, 2009
Свидетельство о публикации №109062500053
Свидетельство о публикации №109062500053
Рецензии