Магнолiя
Мене тримають у полоні
Так щільно стиснуті думки,
У їх вогких, міцних долонях...
Я роздираю без жалю
Полон із запаху і меду...
"Молю, о Господи, молю,
В останній раз побачить небо..."
Прозорі руки стерті в кров
І серце стука ошаліле...
Я б'юсь всім тілом знов і знов
Та в котре падаю безсило...
Ніколи більше не розкрить
Побляклих, крил моїх зів'ялих.
Для інших небо майорить
Для мене - ні...мене не стало...
Свидетельство о публикации №109062407334