Трамвай. Двері заскреготіли, розчулились...
Ти спирався на гордість, гортав конспект з математики,
І очима шукав дівчат без ****ськОго минулого,
Роздягав, розміщав на обличчях чорні квадрати,
Бо вони надсумні, немов у священних корів,
В них немає вогню і навіть легкої іронії...
Про кохану твою ти нікому не розповів,
Бо вона королева, але у порочній короні.
Без ****ськОго минулого ляльки в вагоні стоять...
Те що треба. Бери! Все для тебе, п*янкого і чуйного!
Але ти один, хай там груди їх майорять...
Бо ти втратив єдину, що без ****ськОго майбутнього.
трамвай...
© Copyright: Александра Очман, 2009
Свидетельство о публикации №109062406252
Свидетельство о публикации №109062406252
Рецензии
