Мiй день не радився зi мною...
Яким йому сьогодні буть.
Рядки писав, пророчив долю,
І все шептав: «Забудь... Забудь!»
Мій час не лікар. Він – філософ.
Втамує серце, що болить,
Липневі зорі вплете в коси,
Та не зупиниться й на мить.
Моя любов в пахучім маї
Зітліла вже давним-давно.
Вже сил нема, і сліз немає.
Є лиш сухе терпке вино.
Свидетельство о публикации №109062404390
Ірочко, ви читали наш попередній альманах "Квітне пролісок цвітом блакитним"? Знайшла вас у мегагалактичному просторі, а живете всього за якихось 28км. Ірино! Це не серйозно! А упізнала я вас саме через цей вірш. Я його друкувала одного разу у нашому виданні. Дуже приємно познайомитися. Хочу вірити, що вже не загублю здібну дівчинку на наших степових просторах.
З посмішкою, повагою і любов'ю, ваша дуже близька землячка Людмила Юферова. Чекаю з нетерпінням відповіді.
Людмила Юферова 27.09.2010 20:47 Заявить о нарушении