Емiгранти

                "Емiгранти."


                Доля,доля,що ти робиш
                З добрими людьми
                Розкидала їх по світу
                І назвали ми емігрантами
                Шановних наших земляків.

                Хто поїхав сам шукати
                Щастя на землі
                Кого змусили тікати
                В недалекі дні
                Але кожний мав надію
                Додому повернути
                Перед смертю хоч разок
                На садок взглянути
                Де батьки жили і рідні
                Де мати колисала
                Де дитинство він провів
                Де любов настала
                Перша у його житті.

                Чужина є чужина
                Хто того не знає
                Як відомо всіх вона
                Однаково вітає
                Кожен починав як міг
                Судьбу свою творити
                І нікто тоді не міг
                Навіть уявити
                Як життя то поверне
                Як і що робити.

                Сила духа,сила волі
                І бажання жити
                Чудо з ними утворили
                Бо самі і діти
                Міцно встали вже на "ноги"
                У цілому світі
                І в Австралії далекій
                Більше у Канаді
                Проживають наші люди
                Живуть не сумують
                Мову рідну не забули
                Діточок навчають
                І свята наші як і тут
                Всі там зустрічають.

                Все там добре,все там є
                Але буває
                Засумує серце щось
                За рідненьким краєм
                Закричить,заголосить
                Душа Українська
                І так хочеться додому
                До рідного краю
                Де лани широкополі
                І Дніпро і кручі
                А на заході Карпати
                Виросли могучі.

                Зараз просто,зараз можна
                В Київ прилетіти
                І на землю наш козак
                Перший раз ступає
                І устами до неї
                Ніжно припадає
                "Україна!Мати моя
                Моя рідна ненька
                Скільки я тебе не бачив
                Навіть помаленьку
                Забувати став твій образ
                І не міг забути
                Дітям ,внукам наказав
                Неодмінно бути
                Побачити хоч разок
                Рідну Землю нашу".