Мене тепер щодня лякають
всіма страхіттями життя,
що, мов прокляття, не зникають
на тлі сучасного буття.
Для чого ж страхи ці уперті
лунають на один мотив?
Щоб від народження до смерті
я переляканий ходив?
Та не з лякливих небораків
я рід козачий свій веду,
тож величаю гайдамаків -
їх пам’ять в мене на виду.
Отож, мене лякає всує
страховищ знаний хоровод:
моя ще слава передує,
бо український я народ.
. . . . . . . . . . . . .
А що... коли в оцій афері
того, хто сіє так і сяк
страхіття в нашій атмосфері,
самого схопить переляк?
Лякають...
© Copyright: Юрий Ош, 2009
Свидетельство о публикации №109062203250
Свидетельство о публикации №109062203250
Рецензии