Коли виходжу я з-за брами,
Такий вродливий на лице,
Дівчата падають без тями,
Бо бардзо файний я фацет!
Хто носить мешти лаковані?
У кого шкіряне пальто?
У кого шалик від Армані?
Це ж я! Місцевий Бельмондо!
Коли крокую по бруківці,
Всі, хто побачив сподні сині, -
Ідуть за мною, ніби вівці,
За вівчарем по полонині...
Вони кричать: Андрійко! Красень!
Твої ми! Назавжди з тобою!
Знімають все: майтки, прикраси,
Обручки навіть, отакої!
Кидаються мені на груди,
Я - не пручаюсь, бо даремно...
Що ж тут поробиш? Треба ж людям
Хоч промінь сонця в царстві темнім!
Местный Бельмондо
© Copyright: Бродяга Солнце, 2009
Свидетельство о публикации №109062104285
Свидетельство о публикации №109062104285
Рецензии