Сонет III
навхрест плести шнурівкою комети
крізь чорні діри сонячинй молебінь
та розходити всесвіту штиблети.
Несуть, цвіркочуть сходи до ґазебо,
де смерті янголи на парапетах.
Вудки позакидалися на тебе,
у кожному відрі хлюпоче гетто.
Ледь вище – дах із тих, кому дісталось...
як не по повному, то по заслугах.
А на чубку керує вітром флюгер.
Роздув новини, трохи ясно стало
на кого тінь впаде. Не видно пругу,
кисневий голод, зі словами – туго.
19 Червня 2009
Свидетельство о публикации №109061906738