***

 

                for D.O.V
Вона прийшла неначе з мрій
Всміхнулась щиро мов дитя
І блиск очей з під довгих вій
Привів його у забуття

Вона його збентежила думки
Вогонь забутий серцем  розпалила,
Який здавалось вже погас на віки
Ество його заполонила

Він перед нею вже схилився
І майже на коліна впав,
В ту мить з самотністю простився,
Бо другом їй одразу став

Її краса його п'янила
Минуле змусила забути
Все за собою вдаль манила,
Щоб щастя разом їм відчути


І ніби шаблею життя
На дві частини поділила
Одна пішла у забуття
Майбутне інша народила!
 


Рецензии