Людське чудо - Найменший брат сценарна заявка епiз

Людське чудо

Історичний епос(трилогія)

1.Частина перша  - Найменший брат

1930.Зима. В кошарі товчуться вівці.

У невеличку церковку в гірській провінції в Німеччині вбігає 6-ти річний Еліас. Ві переляканий, мокрий від снігу.  Кидається до священика, з благанням не залишати його, і взяти з собою на небо.  Збентежений священик, відчувши щось недобре, відводить малого до своєї господи, аби заспокоїти дитину. Еліас, випивши чаю і зігрівшись, засинає на лаві.

Вже поночі з;являється кремезний чоловік на підпитку – батько Еліаса Ґердт. Сповнений люті, він за комір витягає дитину на сніг.  Священик стає між батьком і сином. Ґердт погрожує Максу (так він називає служителя) б;є. Той падає на коліна.

FLASH BACK

1914. Літо. Та сама місцина. 12 – річний Максиміліан стоїть на колінах, оточений кількома хлопчаками з ватагом -14-ти річним Ґердтом. Хоч вочевидь Максиміліан вже «отримав своє» - в його погляді – лише впертість. Хлопці допитують Макса про його подружку – Ельзу, доповнюючи  все масними коментарями, буцім, що ви робили на річці. І чи все йому Ельза йому показала.

-     Що ти бачив, янгелочок, про що ви говорите?
-     Наша риба в річці, дерева, хмари… - радше самому собі пошепки вимовляє Макс.

Перед очима в нього ставок і Еліза. Вони сміються кидаючи шматки висохлого хмільного жому в воду. Великий короп борсається внизу, хапаючи харч.
Потім лежать горілиць і вгадують образи речей і людей у обрисах хмар.
Рятують великого коропа зі спущеного ставка, у сорочці Максиміліана, аби перенести у верхній ставок. Хлюпочуться, щасливі, перучи одежу.

Макс немов у вісні бачить хлопчаків, які штурхають його.
Один з них огрядний промовляє :
- Еліза така ж пришелепкувата , щоб водитися з таким придурком, за що отримує потиличника від Ґердта. Ґердт , аби приховати ніяковість за потиличник:
- Та ну його, цього недолупка блаженного. Біжимо краще то мясника Зепа, він різатиме свиню. От верещатиме…

BACK TO 1930.

Зима. Поночі з;являється кремезний чоловік на підпитку – батько Еліаса, Ґердт.
Священик стає між батьком і сином на порозі домівки, немов відчуває загрозу для малого. Проте Ґердт, хоч і розпашілий бігом, починає похапцем пояснювати. Еліас заганяв овець до кошари і не помітив новонародженого ягняти. Те ягня десь поділося, замерзло мабуть. А Еліас вирішив, що йому закрита дорога до Раю.
- Такий самий пришелепкуватий, як і ти був, Максе… Простіть, Отче…
- То ти не сваритимеш його , Ґердте! Боронь, Боже, малий же безгрішний.
- Та ні, се ж моє дитя. Та й ягня мабуть знайдеться, бо бекало-б.

Священник впускає Ґердта до хати, де на лаві… О диво, притулившись один до одного сплять Еліас і загублене ягня. Дорослі спантеличені обоє. Принишклий Ґердт бере сплячого хлопчика. Але священик віддає йому і ягня.

- Макс! Це твоє ягня! Це, це ж моє, мітка ось… Макс!? Як…
- Тихше! Розбудиш дитя. Кажуть Еліза нову чекає?
- Так , п;ятого, навесну…
- …за… за  ягням доглянь…

Ґерд декілька разів оглядається, несучи дорогу ношу. Постать священика стоїть у світлі одвірка, благословляючи…