Смеркалось - куры посiдали й пiвнi,
Чомусь пiд вечiр сумно стало менi.
Чиiсь розвились пiд забором коти,
Куди б його й собi iз двору пiти.
Рудий собака щось прогавкав у слiд,
Таких як я тепер багато сирiт.
Он ,бачу, кум мiй бiля брами сидить,
Якась мотузка пiд ногами лежить,
Шматочок мила вiн тримае в руцi,
I що то вiн робити мае iз цiм?
Гукаю:"Куме ,став закуску на стiл,
Та розiрви свю мотузку навпiл."
Смеркалось...
© Copyright: Александр Куценко 2, 2009
Свидетельство о публикации №109061506110
Свидетельство о публикации №109061506110
Рецензии