Поцiлунок

Не морщ чола свого, коханий.
Всміхнись очима незабудок.
Чомусь плюскоче в них незнаний
І теплий, і таємний смуток.

Оддам рожевих мальв принаду
Тобі, соколику мій любий,
Жоржин яскравих серенаду –
Цілунком знайденої згуби.

Щоб спалах наших вуст і серця
Сягнув висот. Святе єднання!
Заглянь в очей моїх озерця.
Чи бачиш там вогонь кохання?

(Фото Сергея Антонова)


Рецензии
Цiлунок, усмiшка i нiжнiсть...
Цей вiрш проникнув до мого серця як нiжний свiтлий промiнь...
Щиро дякую! З повагою,

Василий Теодорович Скрипец   19.09.2009 07:20     Заявить о нарушении
Дякую, Василю, за ці щирі і милозвучні слова, які ясочкою торкнулись серця.

Гарних Вам вихідних!
З теплом

Валентина Чайковская   19.09.2009 09:47   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.