Я ховаюсь у нiч...

         




         Я ховаюсь у ніч,бо вночі не побачиш заплакані очі.
Терпкий біль,що застигне краплинами крові на моїх губах змиє крига води,
Чорним,стрімким потоком огорне і затягне на самеє дно та положить на сірих пісках.
Слизьким,бурим рослинням обплутає руки і ноги,
Щоб уже не втекти,та й тікати немає куди...
Навкруги,лиш розламане,мною збудоване місто,
Для людей,яких щиро любила завжди...
Що я маю тепер? - Лиш уламки та прізвиська дивні:
"Проститутка,тюремщиця,в дзеркало краще дивись..."
То нехай...Може справді я їх заслужила?
Та про це не дізнаюсь я зараз,можливо колись...
То ж нехай у "тюремщиці" в гнилому серці квітнуть спогадів квіти про сонячні дні,
Й виринають на чорному болю озерці,білосніжні лілеї загубленої душі...





          


Рецензии
уже забылось,как звучит Мова.
красивый язык-и стихотворение очень красивое

Роберт Эйпекс   14.06.2009 19:30     Заявить о нарушении