М й сон
Вже осінь...Ти відводиш погляд...Не дивишся на мене,то нехай.
Я знаю все,що скажеш ти сьогодні:"Все буде добре,вибач,прощавай..."
Стою над прірвою...Ти дивишся на мене.
Тобі болить?Невірю,посміхнись...
З під ніг каміння падає до низу,ну ось,настала та фінальна мить...
Чого чекаєш?Виріши дилему,давай,не бійся,нужбо,сміливіш!
...Один лиш поштовх - я зірвуся вниз,разом з камінням...
Звільнишся від мене,і душу мою заразом звільниш від цього болю,
Гострого й страшного,
Від небажання жити у пітьмі без твого сонця тепло - золотого,
Блукаючи в скривавленій імлі моїх думок...
Про те,що ніч безмежна,що гострий ніж і що земля сира.
Про те,що моє вичавлене серце ніколи не відчує вже тепла від твого сонця тепло - золотого...
Та в цьому всьому є потрібна річ :
Назавжди звільнишся ти від розмов зі мною...
І душу мою заразом звільниш...
© Copyright: Готическая Душа, 2009
Свидетельство о публикации №109061400697
Свидетельство о публикации №109061400697
Рецензии