Оце сиджу й гадаю думу,
Що з рідною країной буде,
Коли захапають культуру,
Заморські панні і пани,
Забудуть, хлопці і дівчата,
Про українськії традиції й свята,
Забудуть що колись були года,
Коли боролись за оті свята,
За ті традиції й замову ту,
Якої відреклися ви.
Наступить час лихий,
І та гірка година,
Коли заможній пан із іншої країни,
Прорветься у царі,
До нашої України,
Навіє він традиції свої,
І землю нашу він своєю назове,
Але із сел повстануть люди,
Чиїх голів, не зміг запаморочити він,
В серцях яких вогнем горить
За батьківщину гнів.
Підуть війною проти ворога народу,
І повернуть країні радість,
І гордість за прекрасну ту природу,
Що є лише на Батьківщині нашій,
І котрої ні кому не дамо.
Мысли про судьбу страны - укр
© Copyright: Зенкин Сергей, 2009
Свидетельство о публикации №109061406522
Свидетельство о публикации №109061406522
Рецензии